“Як передать, Донбас, твою красу…”

1952
Як передать, Донбас, твою красу і силу, 
і подвиги в труді синів твоїх ясних, 
що у борні за мир незламні мають крила 
й упевненість в ході для сонячних доріг. 


Комбайна гордий гул і шахтарів обличчя, 
що вкрив росою піт, і клич твоїх гудків, 
і клекіт орлій домн, і сталі гомін вічний, 
що лине в вишину із заводських цехів. 


І рейок блискотінь під поїздів вагою, 
і у вечірній час дівочий ніжний спів, 
де в полі трактори залізною ходою 
прокладують путі для пишних врожаїв.


Мені там рідне все - й Дінця зелені хвилі, 
і шепіт яворів, і дальній дзвін копит, 
і округа озер, степів картини милі, 
й на обрії гаї, що серцю шлють привіт. 


І неба вишина у хмар ажурній піні, 
і квітів аромат в байраків тишині, 
і у росі світань там хори солов'їні 
нагадують мені далекі юні дні. 


"Хто розплете тебе, моя ти косо руса?" 
я чую пісню знов, і в'ється довгий шлях, 
я бачу таткові козацькі довгі вуса 
й шахтарську лампочку в натруджених руках. 


До мене він схилив обличчя добре, 
миле І в серце дивиться крізь одлетілий час... 
О тату, тату мій, якби ти встав з могили, 
ти б не пізнав його, свій зоряний Донбас! 


Уже не кайла дзвін лунає у забої, 
І коногона свист не протинає тьму 
у штреків глибині, що знали ми з тобою, 
коли життя було подібне на тюрму. 


Нам силу мускулів машини замінили, 
кругом шумить життя, подібне на весну. 
Розкований народ розправив дужі крила 
і світло дня приніс в копалин глибину. 


Нам вільний труд дає усе, що серце хоче, 
якби ти з нами був, о, як би ти радів! 
І не землянок сум твої зустріли б очі, 
а в майві теплім віт - котеджі шахтарів. 


Мов весняна ріка, щасливі дні вирують, 
блищить, шумить шосе в проміннях сонця грі, 
на ньому біг машин, своїх машин, керують 
хазяїни життя - веселі шахтарі. 


На горду радість їх мені дивитись любо 
і слухать шум знамен, що маком розцвіли 
і все густіш димлять нових заводів труби, 
як знак, що вільні ми, як ті гірські орли. 


Так сяй же, сяй, життя, як прапор, пурпурово, 
як сонце угорі, що не потоне в млі, 
щоб передать могло моє од серця слово 

всю велич і красу донецької землі!

© 2020 Група учнів  Новодонецької ЗОШ І-ІІІ ступенів №16: Літовченко Валентин, Савка Руслан, Насонова Тетяна, Михайлов Владислав 
Створено за допомогою Webnode Файли cookie
Створіть власний вебсайт безкоштовно! Цей сайт створено з допомогою Webnode. Створіть свій власний сайт безкоштовно вже сьогодні! Розпочати